10 золотих правил безпеки в Інтернеті
- 1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.
2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.
3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.
4. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.
5. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.
6. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.
7. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.
8. Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.
9. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.
10. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.Натисніть кнопку редагування, щоб змінити цей текст.
Виконуйте три наведені нижче рекомендації, і використання Інтернету буде для вас безпечним:
Захистіть свій комп’ютер
- Завжди оновлюйте операційну систему.
- Використовуйте антивірусну програму.
- Використовуйте брандмауер.
- Робіть резервні копії важливих файлів.
- Будьте обережними, завантажуючи вміст.
Захистіть себе в онлайні
- Будьте обережними, надаючи особисту інформацію.
- Думайте про те, з ким ви розмовляєте.
- Пам’ятайте, що в Інтернеті не все є надійним і не всі є чесними.
Дотримуйтесь правил
- Ви маєте дотримуватися законів навіть в Інтернеті.
- Пам’ятайте, що в Інтернеті ви повинні піклуватися про інших так само, як про себе.
Соціально-психологічна служба школи
Психологічна служба працює за напрямками, що включають: роботу з учнями, їх батьками, педагогічними працівниками. Мета даної діяльності – створення сприятливих умов для розвитку і соціалізації, психологічного комфорту і безпеки учнів.
Для реалізації цієї мети використовуються різні види робіт:
1) Консультативна, яка полягає у професійному вирішенні тих проблем, з якими приходять до психолога та соціального педагога.
2) Психодіагностична включає організацію комплексного соціально-психологічного дослідження, яке потребує ґрунтовного аналізу та інтерпретації отриманих результатів. На підставі результатів психодіагностичних досліджень робиться висновок про подальшу корекцію або консультаційну роботу.
3) Психокорекційна робота направлена на розвиток здібностей, формування особистості учня, подолання негативних явищ у навчальному закладі, в сім’ї, соціальному оточенні.
4) Профілактична робота направлена на попередження, запобігання правопорушенням, насиллю серед неповнолітніх, навчання конструктивного розв’язання конфліктів, орієнтацію на здоровий спосіб життя, психологічну просвіту батьків.
У цьому напрямку проводяться різні заходи, ми співпрацюємо з центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді, службами у справах дітей, центром зайнятості, закладами охорони здоров’я тощо.
Психологічна служба:
· Здійснює психологічний супровід розвитку дитини.
· Визначає психологічну готовність дітей до навчання у школі (діагностична та корекційна робота з дітьми, що виявились не готові до школи).
· Вивчення процесу адаптації першокласників та п’ятикласників до шкільного життя.
· Психологічний супровід розвитку підлітків (діагностика особистісних рис та якостей, особливостей характеру, стимулювання саморозвитку та самовиховання, консультування з особистісних проблем, тематичні бесіди, навчальні заняття, тренінги, психологічна допомога в кризових ситуаціях).
· Допомога в професійному самовизначенні старшокласників.
· Робота з учнями старшого шкільного віку (виявлення психологічної готовності до «дорослого життя»).
· Виявлення дітей девіантної поведінки (діти, що мають труднощі в навчанні, поведінці; емоційні розлади).
· Рекомендації та поради батькам, вчителям, учням.
· Психологічна діагностика важковиховуваності та акцентуації характеру.
· Розробка програм педагогічної та психологічної корекції неадекватної поведінки.
· Профілактика правопорушень.
· Орієнтація учнів на здоровий спосіб життя.
· Попередження суїцидної поведінки.
· Пошук шляхів оптимізації навчально-виховного процесу.
· Врегулювання конфліктних ситуацій.
· Робота з обдарованими дітьми.
· Робота з дітьми різних категорій.
Соціальний педагог школи: Боцко Тетяна Віталіївна
Департамент соціальної політики України надає інформацію про відповідальних за здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі:
Провідний спеціаліст з юридичних питань Перещепинської міської ради - Яніщук Анастасія Сергіївна - 096 114 30 31
Департамент освіти і науки облдержадміністрації надає контакти уповноважених органів з питань запобігання насильствуу та захисту прав дитини, а саме:
для отримання правової безоплатної допомоги - Єдиний контакт-центр - 0 800 213 103 (цілодобово та безкоштовно в межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів);
попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискимінації - Урядова гаряча лінія - 1547;
Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті - 1545
(далі обрати 3 "3");
Національна дитина гаряча лінія Ла-Страда - 0 800 500 225
(із стаціонарних ), 116 111 (з мобільних);
Національна гаряча лінія попередження домашньго насильства, Торгівлі людьми та гендерної дискримінації - 0 800 500 395 (із стаціонарних),
116123 (з мобільних);
"Гаряча лінія" Національної поліції України - 0 800 500 225 (із стаціонарних), 116 111 (з мобільних);
Патрульна поліція України - 102;
"Гаряча лінія" служби у справах дітей облдержадміністрації - 056 732 48 71
Дніпропетровський центр соціальних служб - 056 370 48 18.
Що таке булінг?
«Булінг: поняття, ознаки, відповідальність»
#СтопБулінг
Одна з актуальних проблем, яка стала актуальною — поширене цькування (булінг) серед дітей, ситуації, коли одна дитина чи група дітей ображають, цькують, б'ють іншу дитину. Прийняття 18 грудня 2018 року Верховною Радою України Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу тягне за собою ряд змін у вирішенні зазначеної проблеми. Так, визначено законодавчо поняття булінг, внесено зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення України та Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про позашкільну освіту», “Про професійну (професійно-технічну) освіту”, «Про вищу освіту».
Поняття «булінг»
Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Тобто законодавчо визначене поняття булінгу не стосується виключно дітей, а охоплює всіх учасників освітнього процесу.
Адміністративна відповідальність за булінг
Відтепер такі дії вважаються правопорушенням і тягнуть за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це – 850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1700-3400 грн. або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Слід зазначити, що за правопорушення дітей до 16 років несуть відповідальність їхні батьки. За свої дії громадяни від 16 років несуть відповідальність особисто. Також передбачено і відповідальність за приховування випадків булінгу, а це 850-1700 грн. або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.
Права та обов’язки здобувачів освіти
У закладах освіти мають захищати дітей під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, булінгу (цькування), приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.
На отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг матимуть право:
- особи, які постраждала від булінгу (цькування),
- особи, які стали свідком боулінгу,
- особи, які вчинили булінг (цькування).
При цьому здобувачі освіти зокрема зобов’язані:
- поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм;
- відповідально та дбайливо ставитися до власного здоров’я, здоров’я оточуючих, довкілля;
- повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно них, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
Права та обов’язки освітян
Педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно ставитись до всіх випадків булінгу, повідомляти про них, уважно розглядати заяви, забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу, розробляти плани, публікувати їх на сайтах і вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітей про випадки булінгу. В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.
Керівник закладу освіти має забезпечувати створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), він також:
- розглядатиме заяви про випадки булінгу (цькування): здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування;
- скликатиме засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживатиме відповідних заходів реагування;
- забезпечуватиме виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
У закладах освіти мають бути розроблені:
- правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;
- план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;
- порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;
- порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).
Права та обов’язки педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу також розширились. Відтепер вони також мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю і зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
Пам’ятайте, що всі випадки булінгу в школі мають розглядатись створеною в закладі комісією з розгляду випадків цькування.
У подальшому запропоновані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу» зміни будуть внесені в редакції відповідних законів і їх можна буде вичитати в контексті.
Поради батькам
Звертайте увагу на поведінку та настрій своїх дітей, їх фізичний та психічний стан. Можливо, ваша підтримка - це найперше, чого дитина потребує. Якщо ви виявили проблему, пов'язану з булінгом (вашу дитину б'ють чи ображають у школі) звертайтесь:
- з заявою до поліції та закладів охорони здоров’я з фіксацією побоїв,
- до директора школи (письмово, звернення надавайте секретарю із зазначенням вхідного номера на вашому примірнику).
Відповідальність
Запам'ятайте самі та навчіть свою дитину про відповідальність за заподіяння шкоди іншій особі. До адміністративної відповідальності притягуються з 16 років, а до того відповідальність за вчинки дітей несуть їхні батьки.
Булінг – штраф 850-3400 грн., громадські роботи від 40 до 100 год. (ст.173-4 КУпАП).
Викрадення чужого майна (крадіжки, шахрайство)— штраф, виправні роботи до 1 міс., адмінарешт — 5-10 діб, повторно — збільшений штраф, виправні роботи — 1-2 міс., адмінарешт — 10-15 діб (ст. 51 КУпАП).
Дрібне хуліганство (нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії) - штраф, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт до 15 діб (ст. 173 КУпАП).
Ухиляння батьків від виконання обов'язків стосовно виховання дітей теж тягне за собою адміністративну відповідальність, адже відповідно до ст. 50 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей.
Нормами цього закону не передбачається внесення змін до Кримінального кодексу України стосовно запровадження кримінальної відповідальності за скоєння правопорушень, пов’язаних з булінгом (цькуванням), оскільки скоєння правопорушником при вчиненні булінгу (цькування) інших дій, кваліфікуються відповідними статтями Кримінального кодексу України, зокрема – заподіяння тілесних ушкоджень різних видів тяжкості тощо. За такі дії з 16 років, а в окремих випадках з 14 років настає кримінальна відповідальність:
Побої і мордування - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, - штраф, громадські роботи на строк до 200 годин, виправні роботи - до 1 року, групове — обмеження/позбавлення волі до 5 років (ст. 126 Криімнального кодексу України).
Погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози - арешт на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 2 років (ст. 129 ККУ).
Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, - штраф, арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років. Групове хуліганство - обмеження волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 4 років (стаття 296 ККУ).
Умисне тяжке тілесне ушкодження — позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (ст.121 ККУ).
Умисне легке тілесне ушкодження - штраф, громадські роботи на строк до 200 годин, виправні роботами на строк до одного року (ст. 125 ККУ).
Отже, при вчиненні подібних дій стосовно вашої дитини варто обов'язково фіксувати побої в закладах охорони здоров’я (звертатись на 103) і звертатись до поліції 102. Після внесення поліцією заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань і того, що дитину визнають потерпілою, звертайтесь за призначенням адвоката, гарантованого державою, до центрів/бюро безоплатної правової допомоги для представництва інтересів дитини в суді.
Притягнення до адміністративної відповідальності
Після того, як повідомлення про вчинення булінгу надійшло до органів правопорядку, підрозділи ювенальної превенції відділів та відділень поліції проводять перевірку і за наявності підстав притягають до адміністративної відповідальності або кривдника, або батьків, тобто складають протокол про адмінправопорушення за статтею 173-4 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Після цього справа стосовно неповнолітнього передається на розгляд до відповідного суду або судді за місцем вчинення правопорушення для розгляду справи по суті.
Судді місцевих судів розглядають справи про адміністративні правопорушення та призначають вид і розмір покарання.
Строк розгляду справи судом – 15 днів з для отримання ним протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи.
Доказами у справах про факти цькування можуть бути:
- пояснення особи, яку притягують до відповідальності,
- пояснення потерпілого та свідків,
- висновок експерта (якщо в результаті вчинення правопорушення була завдана фізична чи психологічна шкода),
- речові докази у вигляді зіпсованих особистих речей постраждалого,
- письмові документи,
- матеріали листування, в тому числі – переписки в соціальних мережах, відео-матеріали, на яких зафіксовано процес цькування.
Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення булінгу (цькування) без рішення суду неможливе.
Кожна дитина або її законний представник мають право звернутись і отримати безоплатну консультацію юриста, а в разі потреби представляти інтереси в суді - усі без виключення діти мають право на призначення адвоката (юриста) за рахунок держави. Це стосується як дитини, визнаної потерпілою, так і стосовно кривдника.
З повагою соціальний педагог школи Боцко Тетяна Віталіївна!
Емоційний розвиток дітей. Як батьки можуть допомогти і не нашкодити
Емоції відіграють важливу роль у житті кожної дитини. Неемоційну, “холодну”, дитину уявити важко. На емоційне благополуччя дитини, як власне, і на її емоційний розвиток, впливають виховання в родині, соціум. І, звісно ж, її темперамент, тип нервової системи – те, що зараз називають фізіологічними чи біологічними чинниками. Однак, якщо те, що заклала природа, змінити важко, на інше впливати можна. Тому в цій статті йтиметься про роль батьків та інших дорослих в емоційному розвитку дитини.
Емоції дітей – безпосередні та спонтанні. У дитини забрали іграшку – вона голосно плаче, віддали – знову сміється, наче нічого не трапилось. Діти, особливо маленькі, не ховають та не стримують своїх переживань. Тому вся їхня активність забарвлена емоційними проявами.
Дорослі допомагають дитині впоратися із сильними переживаннями. Наприклад, якщо дитина перезбуджена чи дуже втомлена, батьки створюють умови для відпочинку. Якщо дуже засмучена, – підбадьорюють. Дитина потребує любові дорослого, і її почуття залежать від наявності цієї любові. Буває, маленька дитина щось намалювала чи зробила власноруч і несе поробку тату чи мамі. Батьки її хвалять, і дитина – щаслива. Отже, опіка і любов дорослих є умовою позитивного емоційного розвитку дитини, її емоційного благополуччя.
З наукової точки зору, емоції – це фізіологічна реакція організму на події, людей, тобто все, що оточує людину. Емоційна реакція має своє “представництво” у гіпоталамічній ділянці, тобто під корою головною мозку. А оскільки підкіркові структури старіші, до кінця керуватись розумом над емоціями людині не вдасться.
Наприклад, як би батьки майбутнього першокласника не заспокоювали його щодо школи, однаково тривога залишається. Бо це – не лише об’єктивна тривога, а й глибше – реакція на небезпеку. А перший раз у перший клас – це подія, коли хвилюються і батьки, і діти. І, тривога батьків, впливає на посилення тривоги в дітей. Отже, чим спокійніші батьки – тим спокійніші діти.
Немовля має певні емоції (воно кричить, щоб задовольнити якусь потребу – наприклад, в їжі), але ще не має почуттів. Вони сформуються згодом у процесі виховання і соціалізації. Адже почуття утворюються і розвиваються на основі емоцій. Це стійкі емоційні ставлення людини до явищ реальності, що відображають значення цих явищ у зв’язку з її потребами та мотивами.
Наприклад, як дитина довідається, що таке провина та сором? Їй про це розкажуть батьки та інші дорослі: “Боже, як тобі не соромно! Не клади лікті на стіл! Хіба можна привселюдно колупатися в носі?”. Знайомо? Інший приклад: як дитина дізнається про почуття гордості? Коли дорослі скажуть, що пишаються нею.
Іншими словами, наші почуття формуються під впливом оточення, моралі, суспільних норм (зокрема, і релігійних), виховання у сім’ї. Є діти, яких дуже рано і часто соромили, і є ті, щодо яких ці “важелі” застосовували пізніше і рідше. Що відчували “перші” діти, а що – “другі”? Запитання риторичне. Комфортніше, вільніше там, де менше обмежень та заборон і більше спонтанності.
Дитина (допоки дорослі її цього не навчать) ще не розділяє емоції на “хороші” та “погані”. Вона проявляє їх без внутрішнього цензору, інтроекту (тобто не переймає способи поведінки інших – ред.), безоцінково.
Однак, “гарних” та “поганих емоцій не буває. Є наша оцінка цих переживань та емоцій. І, якщо дорослі будуть оцінювати переживання дитини позитивно чи негативно, діти робитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вони блокуватимуть свої “погані” емоції, не виражатимуть їх. Якщо захочуть заплакати чи розсердитися, не будуть це робити (бо мама казала, що так робити не можна). А це може призвести до появи психосоматичних розладів – наприклад, болітиме голова чи живіт.
Ще один можливий наслідок – затинання. Що це таке? Це – переривання контакту, коли дитина щось хоче сказати, виразити себе (навіть, виплакатись досхочу, чи поричати, як лев), а її переривають на півслові, нічого не пояснюючи. Якщо так чинити постійно, психіка може виробити механізм захисту. Тоді на дитину дорослі починають звертати увагу, але якою ціною?
Емоції тісно пов’язані з поведінкою дітей. Буває, кажуть: “Боже, ця дитина така вередлива!”. А що таке вередування? Часто це просто втома або сильні переживання через стресові ситуації у сім’ї. Тому важливо усвідомлювати, які потреби (чи потреба) стоять за тією чи іншою поведінкою дітей. Можливо, дитина досхочу награлася, втомилася і зголодніла, та її потрібно нагодувати. Або ж вона потребує відпочинку чи сумує за мамою в дитсадку, і їй потрібна увага.
Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі. А от це вже не просто. Бо за плечима 30, а то й більше років, і змінювати себе дуже важко. Легше насварити дитину, бо вона слабша, і взагалі – вона моя: як хочу, так виховую. Натомість, якщо в батьків з емоційним інтелектом усе добре, дитина це відчуває, й несвідомо переймає цей досвід. Вона бачить, як тато і мама спілкуються між собою, вирішують суперечки, розповідають про себе, і починає робити так само.
Уявлення дитини про себе, ставлення до себе, формування “Я”-образу залежать від дорослих, і, насамперед, від батьків. На основі цього формується самооцінка дитини. Тобто, як дорослі реагуватимуть на прояв емоцій та переживань дітей, так дитина сприйматиме себе. І це впливатиме на її розвиток – емоційний, інтелектуальний, фізичний.
Якщо дитина гнівається, не варто одразу казати: “Ай-яй-яй, як погано ти робиш!”. Варто запитати: “Що трапилося?”. Або ж заспокоїти, залежно від ситуації. Дитина розкаже (нехай голосно!), відреагує злістю (або розпаччю, образою), заспокоїться і гратиметься далі.
Отже, не варто блокувати свої переживання. Потрібно конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді. І тоді емоції та почуття допоможуть нам творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і, зрештою, бути самим собою.
З повагою соціальний педагог школи Боцко Тетяна Віталіївна !
Поради щодо спілкування з дітьми
Правило №1 – Будьте чесними.
Важливо говорити правду і передавати дитині своє ставлення до обговорюваної теми. Діти сприймають інформацію чуттєво і буквально, не через критичний розум, не оцінюючи та не зважуючи її. І якщо ми говоримо неправду, дитина обов'язково це зрозуміє, що залишить в її душі незадоволеність і вона обов'язково повернеться до цього питання знову.
Правило №2 – Враховуйте вік і почуття дитини.
Є багато складних тем, які можуть сильно вразити дитину, наприклад, смерть. Тому обов'язково враховуйте її характер, вік та інтелект. Спостерігайте, чи зрозуміла вона нову інформацію. Ніколи не вживайте складні слова або наукові терміни, дитині вони будуть незрозумілі, ця тема залишиться для неї складною, і, як наслідок, до неї сформується складне ставлення.
Правило №3 – Підкріплюйте свої відповіді додатковою інформацією.
Проілюструйте прикладами зі свого життя те, про що говорите. Але якщо з якоїсь причини у вас немає такого досвіду, то на допомогу завжди прийдуть казки, міфи або мультфільми. У казках і міфах ми завжди зустрічаємо героїв, які проживають приблизно одні й ті самі сценарії, наприклад, виказують рішучість у складних ситуаціях, завжди знаходять правильне рішення, стають щирими друзями, допомагають іншим. Такі приклади дають дитині певні загальні поняття і формують правильні цінності.
Правило №4 – Зберігайте візуальний і тактильний контакт, розмовляйте у спокійній атмосфері.
Для дітей візуальний контакт просто необхідний, щоб вони могли засвоювати ту інформацію, яку отримують. Якщо ми обговорюємо складні теми, наприклад, розлучення, важливо приділити увагу і тактильному контакту – обійняти, взяти за руки тощо. Крім того, атмосферу, в якій ви розмовляєте, потрібно обирати або моделювати. Якщо ви відповідаєте на серйозні запитання дитини похапцем, то її сприйняття інформації викривляється і ставлення до цієї теми також формується у викривленому вигляді. Тому якщо у конкретний момент у вас немає часу або вам необхідно підготуватися до розмови, краще відкладіть її, але обов'язково попередьте про це дитину, наприклад, дивлячись в очі скажіть їй, що сьогодні ввечері ви повернетеся до цієї теми та поговорите про це.
Правило №5 – Не недооцінюйте вік та інтелектуальні можливості дитини.
Важливо пам'ятати, якщо дитина поставила питання або порушила якусь тему, то вона дозріла і готова отримати інформацію. Не уникайте її запитань, відповідайте прямо і відкрито. Крім того, є теми, про які важливо поговорити на декілька років раніше, наприклад, тема статевого дозрівання. Перш ніж дитина з цим стикнеться, ми повинні передати їй необхідну інформацію та підготувати її.
Табу у спілкуванні з дітьми
Табу №1 – Не знецінюйте допитливість дитини.
У жодному разі не знецінюйте інтерес, який з'явився у дитини, тому що в іншому випадку ви гасите цей імпульс і, швидше за все, вона більше ніколи не підійде до вас із цим питанням. Не мовчіть, не смійтеся із запитання, не переходьте на інші теми та не кажіть, що зайняті для цього. Дайте дитині зрозуміти, що для вас це питання так само важливо, як і для неї.
Табу №2 – Не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми.
Кожна дитина – це особистість, не порівнюйте розвиток своєї дитини та
інших дітей. Тут немає правильних критеріїв, про що б вона не питала, в цей момент вона розвивається і формує свою свідомість, поважайте це.
Табу №3 – Не ведіть дискусію в негативному ключі.
Не сприймайте думку дитини негативно. Сучасні діти оточені величезною кількістю інформації, тому в цьому віці у багатьох із них трохи нереальне уявлення про цей світ. Якщо дитина ставить питання і висловлює власну думку, не перебивайте її та поважайте її точку зору.
Табу №4 – Не уникайте важких тем.
Обговорюючи складні теми, не кажіть дитині: «Ти ще маленький і все одно не зрозумієш!». Спробуйте пояснити їй так, щоб вона зрозуміла. В іншому випадку дитина залишається наодинці зі своїм питанням і заповнює це порожнє місце іншою інформацією, наприклад, фантазією.
Табу №5 – Не переконуйте дитину в тому, що думка дорослого – єдина правильна.
Повністю виключіть зі свого лексикону фразу: «Дорослі краще знають і
завжди праві». Якщо малюку з дитинства програмують її в голові, потрапляючи у той вік, коли у нього є можливість натрапити на різні ризики, такі фрази можуть спрацювати проти нього. Ось такі прості, на перший погляд, поради можуть допомогти Вам у повсякденному спілкуванні з дітьми і уникнути багатьох непорозумінь та виникнення конфліктних ситуацій.
ЯК ЕФЕКТИВНО ГОТУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ?!
- Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
- Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
- Точно й детально записуй, що задано з кожного предмета.
- Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясовуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
- Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію.
- Якщо матеріал, який подавали на уроці, є для тебе складним, повтори матеріал цього ж дня, навіть якщо наступний урок буде лише через кілька днів.
- Починаючи виконувати завдання, думай не тільки про те, що треба зробити (тобто про зміст завдання), а й про те, як (за допомогою яких прийомів, засобів) це можна зробити.
- У разі потреби звертайся по допомогу до дорослого або до однокласників.
- Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
- Прибери зі столу все зайве – те, що може відвертати твою увагу. Приготуй те, що потрібно для виконання першого завдання (підручник, зошити, карти, олівці, словники, довідники тощо). Після того як підготуєшся до першого уроку, прибери все й приготуй те, що потрібно для виконання наступного.
- Між уроками роби перерви.
- Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.
- Читаючи параграф підручника, став собі запитання: про що (або про кого) йдеться в цьому тексті тощо.
- Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацьовуй кожну частину окремо.
- Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу.
- Готуйся до них заздалегідь, упродовж кількох днів, рівномірно розподіляючи навантаження.
- Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал.
КІНЕЗІОЛОГІЯ
Навчальна кінезіологія – це дуже проста та дієва методика. Виконання відповідних вправ не займе багато часу і неодмінно сподобається дітям! Особливо, якщо мова йде про початкову школу. Втім, такі вправи будуть корисними і більш старшим школярам, і самим вчителям.
Як це працює?
Кінезіологія – здоров’язберігаюча технологія. Використовуючи її, ви зможете допомогти дітям зняти емоційне та фізичне напруження, а заразом ще й забезпечити такі процеси:
- синхронізацію роботи півкуль мозку;
- покращення зорово-моторної координації;
- формування просторового орієнтування;
- стимулювання інтелектуального розвитку тощо.
Секрет такої ефективності полягає у тому, що спеціальні вправи позитивно впливають на неокортекс – нову кору мозку, яка відповідає за когнитивні процеси, раціональну обробку інформації, мову, логіку тощо. Тобто, коли новоутворена кора мозку працює на повну силу, підвищується ефективність навчання.
Звучить все це дуже науково, але насправді все просто. Фактично кінезіологія – це спеціальні фізичні вправи, до того ж здатні поліпшити роботу мозку. Кінезіологічний комплекс включає такі види вправ як окорухові, дихальні, тілесні, для релаксації та розвитку дрібної моторики. Розглянемо найцікавіші з них.
Лобно-потиличний обхват
Допомагає зосередитися та налаштуватися на навчальний процес, тому чудово підходить для виконання на початку навчання. Попросіть дитину сісти рівно, а потім покласти одну долоню на лоба, іншу – на потилицю. Потім треба заплющити очі, сконцентруватися на майбутньому занятті та зробити кілька глибоких вдихів-видихів.
Слон
Цікава вправа, яка допоможе підняти настрій та розслабитися. Запропонуйте дітям стати та нахилити голову до лівого плеча. Далі треба:
- витягнути руку (ніби хобот слона);
- почати малювати нею горизонтальну вісімку від центру зорового поля і вгору проти годинникової стрілки;
- очима треба пильно стежити за кожним рухом пальців.
Вправа виконується повільно, по 3-4 рази кожною рукою.
Ковпак мудреця
Ця вправа загострює слух, покращує рівновагу, одночасно підвищуючи розумові та фізичні здібності. Виконувати її діти можуть стоячи чи сидячі:
- голову треба тримати прямо, але шия та підборіддя при цьому мають бути розслаблені;
- треба взятися за вуха так, щоб великий палець опинився з тильного боку, а всі інші – попереду;
- виконується масаж вух зверху донизу, а дійшовши до мочки, м’яко масажується і вона.
Вправа повторюється чотири рази.
Сова
Цю вправу можна виконувати під час занять для зняття напруження. Вона стимулює приток крові до головного мозку та сприяє поліпшенню уваги. Станьте перед дитиною та запропонуйте їй повторювати за вами наступні рухи:
- праву руку покладіть на лівий м’яз між шиєю та плечем;
- стисніть м’яз та починайте поволі повертати голову зліва направо;
- потім починайте рух в зворотній бік;
- губи складіть трубочкою і на видиху вимовляйте «ух!»;
- поміняйте руку, поклавши її на правий м’яз та повторіть вправу.
Дзеркальне малювання
Ця вправа здатна зняти напругу з рук та очей, а також допомагає синхронізувати роботу півкуль мозку, що помітно збільшує ефективність його роботи.
Покладіть на стіл перед дитиною чистий аркуш та попросіть її взяти в кожну руку по олівцю. А потім можна починати малювати обома руками дзеркально-симетричні малюнки: цифри, літери, квіточки, будь що!
Такі вправи дуже подобаються дітям.
Одна з особливостей дорослішання дитини – вікові кризи, тобто проблемний перехід дитини від одного вікового періоду до іншого.
Криза віку – це період, в який кількість отриманих раніше знань та досвіду переходять в якість майбутнього життя.
Психологи виділяють 6 криз дитячого віку
Криза новонароджених
Можна сказати, що дитина народжується в кризі, оскільки вона змінює внутрішньоутробне існування на самостійне життя поза материнським організмом. Малюкові потрібно звикнути до нового типу дихання та харчування, до світла, звуку. Період адаптації триває 1-2 місяці.
Криза одного року або дитинства
Криза дитинства пов’язана з тим, що дитина вчиться ходити та говорити. Тепер їй доступний більший простір для дослідження та з’являється перше прагнення все робити самостійно.
Криза 3 років або період “я сам”
Малюк протиставляє себе дорослим, показуючи, що він – самостійна людина. Він намагається зрозуміти своє «я» та формує свої внутрішні позиції. Дітям в цей період властиві негативізм, свавілля, упертість, знецінення, деспотизм.
Криза 7 років або криза дитинства
У цьому віці дитина прагне нових соціальних контактів, починає орієнтуватися на зовнішню оцінку, втрачає дитячу безпосередність та наївність. Головні прояви кризи – манірність та химерність поведінки, кривляння, певна дивність та незрозумілість вчинків.
Підліткова криза
Найскладніша та найяскравіша криза. Обумовлена розбіжністю темпів розвитку біологічного, соціального та психічного. Іноді «симптоми» перехідного віку з’являються у 10 років, іноді – в 13-17. Прояви підліткової кризи: емоційна нестійкість, прагнення до незалежності та спілкування з однолітками, конфлікти з батьками.
Криза 17 років, криза юності
Як правило, виникає на порозі нового життя, тобто напередодні закінчення школи. У зв’язку з усвідомленням своєї відповідальності за майбутній вибір для молодих людей характерні підвищена тривожність та нервозність.
Доросла людина часто залишається один на один зі своїми проблемами перехідного віку, а дитині потрібна допомога найближчих та рідних людей, щоб подолати ці непрості періоди.
Не потрібно боятися дитячих вікових криз. Трохи терпіння та належної уваги до дитини, і ви разом пройдете ці критичні точки без особливих потрясінь.
Напрямки роботи соціально-психологічної служби:
- Психологічна підготовка до школи;
- Адаптація дітей до умов перебування в навчально - виховному закладі;
- Організація роботи з дітьми групи ризику;
- Професійне самовизначення старшокласників;
- Організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;
- Сприяння психологічному здоров'ю дітей, підлітків батьків і педагогів;
- Попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій в сім'ї та навчально-виховному закладі;
- Організація роботи з дітьми пільгового контингенту;
- Методична робота.
Види робіт соціально - психологічної служби:
1) Консультативна, яка полягає у допомозі людині вирішити ті проблеми, з якими приходять до психолога і соціального педагога.
2) Психодіагностична включає виконання різних методик, тестів, опитувальників (на виявлення особистісних особливостей, міжособистісних відносин, пізнавальних процесів). На підставі результатів психодіагностичних досліджень робиться висновок про подальшу корекції або консультаційну роботу.
3) Психокорекційна робота спрямована на подолання негативних явищ у навчальному закладі, в сім'ї, в соціальному оточенні і розвиток здібностей, формування особистості учня.
4) Профілактична робота, суть якої полягає в попередженні можливих негараздів у психологічному і особистісному розвитку учня.
Психологічна служба тісно співпрацює з органами охорони здоров'я, соціального захисту, сім'ї та молоді, внутрішніх справ, іншими зацікавленими відомствами, а також - із громадськими і благодійними організаціями.
Алгоритм роботи шкільного психолога
Починаючи з моменту постановки проблеми і закінчуючи реалізацією рішень консиліуму, є одним циклом діяльності психолога.
Протягом навчального року в школі проводиться 5 психодіагностичних мінімумів на різних паралелях:
1. Дослідження школярів на етапі прийому в школу.
2. Дослідження першокласників на етапі адаптації до навчання в школі.
3. Дослідження школярів на етапі закінчення початкової школи.
4. Дослідження п'ятикласників на етапі адаптації в середній ланці.
5. Професійне самовизначення учнів випускних класів.
Робота з педагогами
• Психологічна освіта
• Індивідуальне консультування
• Робота з молодими педагогами
• Виступи на педагогічних радах
• Розробка психологічних рекомендацій щодо оптимізації навчально-виховного процесу.
Робота з дітьми
• Психодіагностичне дослідження обдарованих дітей, невстигаючих школярів, учнів з девіантною поведінкою
• Профорієнтаційна робота
• Індивідуальне консультування
• Проведення психологічної корекції шкідливих звичок і правопорушень.
Робота з батьками
• Виступи на батьківських зборах
• Індивідуальне консультування
• Психодіагностичне дослідження
• Вивчення домашніх умов учнів
• Забезпечення зв'язку "батьки - учень - вчитель"
• Психологічна освіта сімейного виховання
